 |
Медична службаСторінка медичної сестри  Джерела виникнення інфекційних хвороб та шляхи надходження в організм людини
У повсякденному житті організм людини щосекунди атакують безліч мікроорганізмів. Не всі з них здатні викликати хворобу, а без деяких було б неможливе навіть існування людини (загибель мікрофлори, наприклад, системи травлення, у наслідок неправильного вживання антибіотиків або інших медичних препаратів, призводить до серйозних її розладів). Але серед корисних є десятки і сотні тисяч хвороботворних мікроорганізмів і вірусів, які час від часу активізуються, викликають різноманітні хвороби, загострюють хронічні захворювання і здатні навіть скоротити життя людини. Хроніки і літописи донесли до наших часів описи жахливих пандемій, що спустошили величезні території і знищили мільйони людей, а сліди деяких інфекційних хвороб виявляються в стародавніх похованнях. Наприклад, сліди туберкульозу і прокази знайдені на єгипетських муміях (2-3 тис. років до н.е.). Симптоми багатьох хвороб описані в рукописах цивілізацій стародавніх Єгипту, Індії, Шумеру. Так, перша згадка про чуму зустрічається в староєгипетському манускрипті і відноситься до 4 тис. до н.е. Ще медицині стародавніх часів були відомі такі методи боротьби з епідеміями, як видалення хворих з міста, спалювання речей хворих і померлих (наприклад, в Ассірії, Вавілоні), залучення перехворілих до догляду за хворими (в Стародавній Греції), заборона відвідувати хворих і скоювати з ними обряди (на Русі). Але тільки в тринадцятому столітті в Європі починають застосовувати карантин. Для ізоляції прокажених були створено 19 тис. лепрозоріїв. Хворим заборонялося відвідувати церкви, пекарні, користуватися колодязями. Це допомогло обмежити розповсюдження лепри (прокази) по Європі. Приведемо деякі приклади крупних епідемій і пандемій різних хвороб: - Шосте століття - перша пандемія - “юстиніанівська чума" - виникла в Східній римській імперії. За 50 років на території декількох країн загинуло близько 100 млн. чол. - 1347-1351 рр. - друга пандемія чуми в Євразії. Загинули 25 млн. чол.. в Європі і 50 млн. чол.. в Азії. - 1380 р. - від чуми в Європі померли 25 млн. чол. - 1665 р. - тільки в одному Лондоні від чуми померло близько 70 тис. чол. - 1816-1926 рр. - по країнах Європи, Індії і Америки послідовно прокотилися 6 пандемій холери. - 1831 р. - від холери в Європі померли 900 тис. чол. - 1848 р. - в Росії холерою захворіло понад 1,7 млн. чол., з яких померло близько 700 тис. чол. - 1876 р. - в Німеччині від туберкульозу помер кожний восьмий житель країни. - Кінець XIX століття - третя пандемія чуми, поширена щурами з морських суден, охопила більш ніж 100 портів багатьох країн світу. - 1913 г.-в Росії від віспи померли 152 тис. чол. - 1918-1919 рр. - пандемія грипу в Європі погубила більше 21 млн. чол. - 1921 р. - в Росії від висипного тифу загинули 33 тис. чол.., а від поворотного тифу - 3 тис. чол. - 1961 р. - почалася сьома пандемія холери. - 1967 р. - в світі близько 10 млн. чол. захворіло віспою, 2 млн. з яких померли. Всесвітня організація охорони здоров'я починає великомасштабну акцію по вакцинації населення. - 1980 р. - в СРСР припинена вакцинація від віспи. Вважається, що віспа в світі знищена. - 1981 р. - відкриття хвороби СНІД. - 1991 р. - в світі виявлено близько 500 тис. чол., хворих на СНІД. - 1990-1995 рр. - щорічно в світі від малярії вмирають 1-2 млн. чол. - 1990-1995 рр. - в світі щорічно захворюють туберкульозом 2-3 млн. чол., з яких вмирають 1-2 млн. - 2000 р. - 30-40 млн. людей у всьому світі заражені вірусом ВІЛ - СНІД Щодня цією страшною хворобою в світі заражаються 6500 дорослих і 1000 дітей.
Особливістю інфекційних хвороб є, перш за все, їх заразливість, тобто можливість передачі хвороби від хворої людини або тварини здоровим. Іншою особливістю інфекційних захворювань є те, що вони виявляються не відразу після зараження, а після прихованого (інкубаційного) періоду, який може тривати протягом декількох днів, тижнів, а іноді і місяців. Збудників інфекційних захворювань можна визначити тільки за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження і шляхом аналізу відібраних проб. В залежності від локалізації збудника в організмі і механізму його передачі інфекційні хвороби поділяються на чотири групи: § повітряно-крапельні, або інфекції дихальних шляхів; § водно-харчові, або кишкові інфекції; § трансмісивні, або кров'яні інфекції; § контактні, або інфекції зовнішніх покривів. Інфекції дихальних шляхів - найбільш численні і розповсюджені. Більшість цих захворювань об'єднані загальною назвою - гострі респіраторні. Збудники локалізуються в верхніх дихальних шляхах людини і розповсюджуються повітряно-крапельним способом при розмові, чханні, кашлі. Крім широко відомих грипу та ангіни, до інфекцій дихальних органів відносяться також натуральна віспа, поліомієліт, дифтерія, скарлатина, які в недалекому минулому були грізними епідемічними захворюваннями і забрали тисячі життів. У цю групу входить і туберкульоз, що став справжньою бомбою для нації. У світі налічується майже 200 млн. хворих на туберкульоз, 2 млрд. інфікованих, у яких ризик захворіти протягом життя становить 10 %. Щорічно у світі від цієї недуги помирає від 3 до 4 млн. осіб. Починаючи з 90-х років останнього сторіччя в Україні спостерігається зростання захворюваності та смертності від туберкульозу. В 1999 році було зафіксовано понад 25 тисяч нових випадків захворювання на туберкульоз. Щоб уявити собі масштаби епідемії в країні (її офіційно проголошено ще в 1995 році), варто нагадати : щогодини додається 3 нових випадки захворювання і один випадок смерті, заражаються 15 дітей. Щомісяця від туберкульозу помирають близько 800 громадян України. Один хворий, який виділяє паличку Коха, перш ніж померти, встигає заразити 100 чоловік. При кишкових інфекціях збудники хвороби (мікроби) проникають у здоровий організм через рот разом з їжею або водою й уражають в більшості випадків кишковий тракт. Сюди відносять такі хвороби, як холера, черевний тиф, дизентерія, вірусний гепатит, сальмонельоз, ботулізм та інші. До розповсюдження цих інфекцій і виникнення епідемій призводять руйнування водопровідних і каналізаційних мереж, низька санітарна культура, недбалість і необачність при користуванні відкритими водоймами. Кишкові інфекції часто називають "хворобою брудних рук" попадають в організм з часточками пилу і бруду через немиті фрукти, овочі, посуд, брудні руки та білизну. Мухи, таргани теж допомагають мікробам добратися до людини: на одній мусі можуть мандрувати більше 6 млн. мікробів. Трансмісивні (кров’яні) інфекції характеризується тим, що збудник захворювання циркулює в крові і передається від хворого до здорового організму тільки через кровососних носіїв. Іншими словами, зараження людини виникає при укусі блохи, кліща і комара, в тілі яких є патогенні (хвороботворні) мікроорганізми. До таких хвороб відносяться чума, висипний тиф, туляремія, кліщовий енцефаліт, малярія та інші. До групи контактних інфекцій входять хвороби, при яких збудник передається від хворого до здорового при безпосередньому контакті і уражає, в першу чергу, шкірні і слизові покриви людини. Сюди відносяться венеричні захворювання, СНІД, сказ, правець. Значне поширення у цій групі мають короста, стригучий лишай та так звані грибкові захворювання. У кожній з цих груп існують особливості, однією з яких є відмінність у джерелах збудника. При одних захворюваннях (дизентерія, черевний тиф, дифтерія і інші) джерелом інфекції є тільки людина; такі хвороби називаютьсяантропонозними. При інших (чума, туляремія, сибірська виразка і інші) - зараження людини відбувається від тварин і їх називають антропозоонозними, так як на них можуть хворіти і тварини, і людина. До числа особливо небезпечних інфекцій віднесено більше сотні різних інфекційних захворювань. Це інфекційні хвороби, які здатні до епідемічного поширення з охопленням великої кількості людей та (або) мають вкрай важкий пере біг, можуть стати причиною смерті або інвалідності хворого. За ступенем небезпеки збудники інфекційних хвороб діляться на чотири групи. Збудники першої групи являють собою високу як індивідуальну, так і суспільну небезпеку. Вони спроможні зумовити важкі хвороби людей і (або) тварин, що не піддаються лікуванню і можуть легко поширюватися поміж людьми або передаватися від тварин безпосередньо чи опосередковано (чума, віспа натуральна, геморагічні гарячки). Збудники другої групи являють собою високу індивідуальну, але низьку суспільну небезпеку. Вони здатні зумовити важкі інфекційні хвороби, але не можуть поширюватися від однієї людини до іншої, або проти спричиненої ними хвороби є ефективні засоби профілактики та лікування (бруцельоз, туляремія, гістоплазмоз тощо). Збудники третьої групи являють собою помірну індивідуальну та обмежену суспільну небезпеку (черевний тиф, вірусний гепатит В тощо). Збудники четвертої групи являють собою низьку індивідуальну та суспільну небезпеку. З урахуванням вищезазначених критеріїв особливо небезпечними інфекціями називаються ті інфекційні захворювання, збудники яких віднесені до першої та другої груп. Масове поширення інфекційної хвороби людей, кількість випадків якої значно перевищуюче звичайно реєстрований на даній території рівень захворюваності є епідемією. Епідемія, як надзвичайна ситуація, характеризується наявністю джерела зараження, хворих інфекційною хворобою людей, або території, в межах якої в певний час можливе зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби. Іноді поширення захворювання носить характер пандемії, Епідемічний процес представляє є ланцюжком послідовних один за одним уражень та захворювань і характеризується безперервністю. Іншими словами, для виникнення епідемічного процесу необхідні три фактори (або умови): джерело збудника інфекційного процесу, механізми його передачі і сприйнятливі до захворювання люди. Протиепідемічні заходи
З метою запобігання розповсюдженню інфекційного захворювання проводяться комплекс заходів, які включають проведення санітарно-просвітницької роботи та гігієнічного виховання, що є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів, профілактичне щеплення від інфекційних захворювань та періодичний медичний огляд населення, дезинфекційні та протиепідемічні заходи. Профілактичні заходи мають за мету зменшити вірогідність виникнення спалахів інфекційних хвороб на території України. Тому, працівники підприємств, професійна діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних хвороб (торгівля, громадське харчування, дошкільні та навчально-виховні заклади) повинні обов’язково проходити періодичні медичні огляди. Обов’язкові щорічні медичні огляди проходять також особи віком до 21 року. Згідно Закону України «Про забезпечення санітарного та протиепідемічного благополуччя населення» ст. 27 профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими. Дезинфекційні заходи поділяються на такі види: профілактичні дезинфекційні проводяться у жилих, виробничих, навчальних та інших приміщеннях, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку з метою знищення збудників переносників інфекційних хвороб. поточні дезинфекційні заходи проводяться систематично у приміщеннях масового перебування людей (об’єкти громадського харчування, побутового обслуговування людей, навчальних та культурно-освітніх та лікувальних закладах), а також у жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи на підприємствах проводяться працівниками цих підприємств, а у жилих приміщеннях – хворими на інфекційні хвороби або членами їх сімей. Заключні дезінфекційні заходи проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції установами та закладами державної санітарно-епідемічної служби. Протиепідемічні заходи спрямовані на створення безпечних для здоров’я умов побуту, праці, навчання, відпочинку, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. Необхідність їх проведення залежить від багатьох причин. Основними з них можуть бути: · різке погіршення санітарно-гігієнічного стану території внаслідок руйнування комунальних об'єктів (системи водозабезпечення і каналізації), хімічних, нафтопереробних і інших промислових підприємств, наявності трупів людей і тварин, гниючих продуктів тваринного і рослинного походження; · масове розмноження гризунів, виникнення серед них епізоотії і активізація природних осередків; · інтенсивні міграції неорганізованих і організованих контингентів людей; · зміна сприйнятливості людей до інфекції тощо. У випадку появи масових інфекційних хвороб, тобто, виникнення епідемії, комплекс протиепідемічних заходів, включає: · санітарно-епідемічне спостереження; · організацію режимно-обмежувальних заходів; · екстрену і специфічну профілактику; · використання індивідуальних і колективних засобів захисту; · лікувально-евакуаційні заходи: обеззараження (дезінфекцію, дезинсекцію, дератизацію) і санітарну обробку осіб, що знаходилися в епідемічному осередку. Під санітарно-епідемічним спостереженням розуміють систематичне отримання відомостей про характер епідемічного процесу, санітарно-епідемічний стан території і рівень захворюваності серед населення та зіставлення даних, що надходять з різноманітних джерел. У ході її проведення виявляється джерело інфекції, її збудник і умови його розповсюдження. При виникненні осередку інфекційного зараження на території для всього населення встановлюється режимобсервації або карантину. Постійні карантинні заходи здійснюються також митницями на державних межах. Обсервація передбачає обмеження виїзду, в'їзду і транзитного проїзду через осередок зараження, заборону вивезення з нього будь-якого майна без попереднього обеззараження, а також обмеження спілкування з незараженим населенням. При необхідності виїзд людей з осередку зараження дозволяється тільки після проведення екстреної профілактики і повної спеціальної обробки. З лікувально-профілактичних заходів важливим є проведення медичного спостереження уражених з метою своєчасного виявлення захворілих шляхом особистого спостереження і щоденних опитувань, а при виникненні підозри на захворювання - з допомогою медичних оглядів і лабораторних досліджень. Виявлених хворих в той же момент ізолюють, а в подальшому відправляють в лікувальні установи. Проводяться заходи з виявлення і ізоляції носіїв інфекції. Водночас в осередку проводиться екстрена профілактика можливих інфекційних захворювань, а при необхідності (після встановлення виду збудника) - вакцинація або ревакцинація населення. При обсервації, крім того, посилюється протиепідемічний режим роботи медичних пунктів (лікувальних установ) і медичний контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів в осередку зараження. Якщо встановлено, що захворювання незаразні або викликані токсинами (наприклад, харчові отруєння), то після вилучення джерела зараження, санітарної обробки населення і дезинфекції ізоляційно-обмежувальні заходи скасовують. У випадку виявлення факту появи особливо небезпечних інфекцій, а також при прояві інших масових заразних захворювань обсервацію замінюють карантином. Він передбачає повну ізоляцію району інфекційних захворювань. Карантин вперше був застосований як протиепідемічний захід у XIV ст. в Італії через широке розповсюдження в Європі чуми. Він полягав у забороні морським суднам, що прибували з країн, неблагополучних у відношенні чуми, на протязі 40 днів заходити в порти, висаджувати екіпажі, пасажирів і вивантажувати товари. При карантині проведені раніше обсерваційні заходи посилюються додатковими режимними заходами. Останні включають: збройну охорону (оточення) осередку зараження, заборону виїзду з нього, суворе обмеження в'їзду в осередок, розосередження уражених на дрібні групи, організацію постачання осіб, які знаходяться на карантині, через обмінні пункти або повітряним шляхом, повну ізоляцію уражених в осередку зараження від незараженого населення. Протиепідемічні заходи при карантині проводяться медичною службою під контролем епідеміологів. Інфекційні лікарні, виділені для прийому і лікування хворих чумою і холерою, як правило, розгортаються поблизу осередку зараження. Обмінні пункти для постачання продовольства і майна населенню, що знаходиться на карантині, розташовуються на кордоні осередку. Їх обслуговують особи, на яких не вплинуло зараження. Для забезпечення означеного режиму (за винятком зовнішнього оточення) організують комендантську службу, що здійснює також охорону вододжерел, резервуарів з водою, продовольчих складів та ізоляторів, забезпечує поховання трупів під контролем медичної служби, несе службу спостереження і оповіщення. Особи, призначені для несення комендантської служби, повинні знаходитися під особливо ретельним медичним спостереженням. На даний момент карантин і обсервація - найнадійніші способи боротьби з епідеміями. Короткі відомості про основні інфекційні захворювання, терміни карантину і обсервацію приведені в таблиці.
Коротка характеристика збудників основних інфекційних захворювань, терміни обсервації і карантину
div class=spanspanявляють собою низьку MsoNormal/span cellspacing=
Тривалість карантину і обсервації встановлюється на термін інкубаційного періоду виявленого захворювання і відраховується з моменту ізоляції останнього хворого і завершення дезінфекційних заходів в осередку зараження. Знімається карантин з моменту закінчення терміну максимальної інкубації за відсутності за цей час повторних захворювань.
Правила поведінки людей у епідемічному осередку
Встановлені у осередку інфекційних захворювань режим і правила поведінки, а також вимоги медичної служби повинні виконуватися всіма громадянами беззаперечно. Ніхто не має права ухилятися від запобіжних щеплень і прийняття лікарських препаратів, не можна без спеціального дозволу покидати місця проживання і без крайньої необхідності виходити з дому. По можливості слід уникати місць великого скупчення людей, двічі на добу вимірювати температуру тіла. Якщо вона підвищилася і з'явилися ознаки захворювання, необхідно ізолюватися від оточуючих, терміново повідомити про захворювання в медичну установу, одягти захисну, краще ватно-марлеву, пов'язку. Для запобігання масового розповсюдження інфекційних захворювань населення зобов'язано ретельно дотримувати правила особистої гігієни, тримати в чистоті житла, двори, місця загального користування. В житлових будинках необхідно обробляти дезинфікуючими розчинами поручні сходів і дверні ручки, унітази засипати хлорним вапном, все прибирання в приміщеннях проводити тільки вологим способом; не допускати розведення мух і інших комах. У осередку інфекційного захворювання воду дозволяється брати тільки з водопроводів або із незаражених, перевірених медичною службою вододжерел. Всі продукти слід берегти в щільно закритій тарі і обробляти перед вживанням: воду і молоко прокип'ятити, сирі овочі і фрукти обмивати крутим кип'ятком. Посуд необхідно ретельно мити і кип'ятити; при їді користуватися індивідуальним посудом. Перед виходом з приміщення надягати індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри; перед входом з вулиці в житлове приміщення взуття і плащі необхідно залишати із зовнішньої сторони до обробки їх дезинфікуючими розчинами. При виявленні перших ознак захворювання потрібно негайно викликати лікаря і ізолювати хворого. Якщо хворий буде залишений для лікування удома, його необхідно помістити в окремій кімнаті або його ліжко відгородити ширмою або простирадлами. Для хворого слід виділити окремий посуд і предмети відходу. В приміщенні, де знаходиться хворий, провести поточну дезинфекцію - знезараження приміщення і предметів, з якими хворий користувався. Знезараження здійснюється найпростішими засобами - обмиванням гарячою водою з содою, милом і іншими миючими засобами, а також кип'ятінням окремих предметів. Доглядати за хворим, по можливості, слід одній особі. При цьому слід дотримуватися заходів безпеки і правил особистої гігієни: одягти халат, косинку і пов'язку, мити і знезаражувати руки. Після госпіталізації хворого або його одужання проводиться заключна дезинфекція. Знезаражуються приміщення постіль, предмети, якими користувався хворий. Предмети, як правило, знезаражуються на місці; постіль може здаватися на станцію знезараження. У осередку інфекційного захворювання всі мешканці повинні провести дезинфекцію своїх квартир і домашніх речей. Для цього використовуються розчини різних дезинфікуючих речовин (хлорного вапна, хлораміну, лугів, формаліну, лізолу). Дезинфекція стін, стель, підлоги, дерев'яних і металевих предметів проводиться ганчірками, змоченими дезинфікуючими розчинами. М'які меблі спочатку очищаються пилососом, а потім протираються ганчіркою або щіткою, змоченою в 3% розчині хлораміну. Дезинфекція бавовняного одягу, білизни, посуди здійснюється кип'ятінням в двопроцентному содовому розчині протягом двох годин. Дезинфекція виробів з тканин може проводитися також гарячою праскою. Взуття, одяг, килими, подушки і інші предмети, які кип'ятити не можна, а також засоби захисту здаються для дезинфекції на станції знезараження. Дезинфекцію житлових приміщень необхідно проводити в індивідуальних засобах захисту. При цьому потрібно обережно поводитися з різними дезинфікуючими розчинами. Обтиральний матеріал, використаний при дезинфекції, складається в спеціально відведених місцях, а потім спалюється. Під час роботи забороняється палити, пити і приймати їжу. Для дезинфекції приміщень частіше за все використовують освітлений (відстояний) 0,1-5% розчин хлорного вапна. Для приготування 5% розчину потрібно в 10-літровій судині розвести 0,5 кг хлорного вапна і дати можливість розчину відстоятися. Після цього верхній шар розчину зливається і при необхідності розбавляється водою до потрібної концентрації. Після закінчення робіт з дезинфекції особи, що брали участь в їх проведенні, повинні пройти повну санітарну обробку. Вона проводиться на стаціонарних обмивальних пунктах, в лазнях, душових павільйонах або наспеціальних обмивальних майданчиках.
Як вберегтися від грипу?
Незважаючи на карантин та різноманітні запобіжні заходи, яких вживають у таких випадках, більшість з нас мусить ходити на роботу. Що ж робити для того, аби не підхопити вірус? Ходити цілими днями в марлевій пов’язці? Чи ховати руку від рукостискання? Є й інші методи.
ü Працюйте вдома. Якщо це можливо, домовтеся з роботодавцем брати частину роботи додому. Пам’ятайте: «геройство», коли хвора людина все одно ходить на роботу, нікому не потрібне. По-перше, ви наражаєте на небезпеку колег. По-друге, ризикуєте отримати різноманітні ускладнення хвороби. До того ж, Лондонський університетський коледж провів дослідження. Протягом десяти років вчені закладу спостерігали за десятьми тисячами держслужбовців. Виявилося, що 40 відсотків тих, хто виходить на роботу, незважаючи на ГРВІ та грип, через кілька років майже вдвічі частіше потрапляють у лікарню з серйозними захворюваннями серця, судин та нирок.
ü Нюхайте герань. Її листя містить леткі фітонциди, котрі можуть знищувати бактерії. Розтирайте листя в руках і вдихайте запах. Взагалі, чим більше зелені в приміщенні, тим вищий імнунітет та працездатність людей, які там знаходяться.
ü Не їжте булочки й піцу. Цим ви ризикуєте не лише набрати зайву вагу, а й послабити імунітет. Тому на сніданок варто пити свіжий сік. Чай в офісі – з лимоном і шматочком чорного шоколаду. Перекусити можна яблуками, апельсинами, ківі, натуральним йогуртом, горіхами. На обід – риба, печінка, салат з моркви та болгарського перцю. А на вечерю додавайте у страви цибулю й часник.
ü Мийте руки. Коли навколо кашляють та чхають, частіше мийте руки. Адже ми постійно беремося за ручки дверей, телефонні трубки. Причому, зовсім не обов’язково потім тягнути руки до рота – достатньо потерти очі чи почухати носа. Майте при собі вологі серветки чи антибактеріальний гель.
ü Полощіть горло. Якщо ви сидите під кондиціонером, кілька разів за робочий день полощіть горло. Ополіскувач для рота можна купити в аптеці, він містить антистетик, який буде корисний і для горла.
ü Підвищуйте вологість. Епідемії грипу та ГРВІ починаються в опалювальний сезон: пересушене повітря – те, що треба вірусам для прискореного розмноження. Найкраще вірус передається при низькій вологості – від 20 до 35 відсотків. При вологості понад 80 відсотків передача вірусу мінімальна. Як вберегтися від грипу А/Н1N1Як вберегтися від грипу А/Н1N1
Кабінет міністрів України оприлюднив докладну інформацію і рекомендації щодо профілактики, виявлення і лікування грипу А/Н1N1.
Про це йдеться у переданій агентству УНІАН управлінням у зв’язках із засобами масової інформації Секретаріату Кабінету міністрів України “Пам’ятці щодо грипу типу А/Н1N1”.
З метою попередження зараження грипом А/H1N1 необхідно: уникати контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції; обмежити відвідини місць великого скупчення людей; часто провітрювати приміщення; часто мити руки з милом; прагнути не торкатися очей, носа або рота немитими руками; уникати обіймів, поцілунків і рукостискань; прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути; якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від нього на відстані не менше двох метрів.
З метою запобігання розповсюдженню грипу у дитячих установах необхідно: під час епідемічного підйому захворюваності на грип нових дітей у дошкільні установи не приймати; виключати переведення дітей із групи в групу; припинити відвідування дитячої установи сторонніми особами; в дошкільних установах велике значення має щоденний огляд дітей при їхньому приході до неї зранку, і при щонайменших ознаках захворювання діти в колектив не приймаються; приміщення, в якому знаходяться діти, повинні бути добре вентильованими, їх необхідно провітрювати декілька разів протягом дня; необхідне вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день; необхідно дотримання дітьми правил особистої гігієни (часте миття рук протягом дня); на час епідемії (пандемії) персонал установи повинен носити марлеві пов’язки; персонал установи повинен бути щеплений проти сезонного або грипу А/Н1N1 (при наявності вакцини); особам, що були в контакті з дитиною, у якої підтверджений діагноз грипу А/Н1N1, необхідно провести курс хіміопрофілактики озельтамівіром; на час епідемії (пандемії) дитячі установи закриваються.
Щоб попередити зараження дітей грипом батьки повинні: навчити дітей часто мити руки з милом протягом 20 секунд; навчити дітей не підходити до хворих ближче, ніж на півтора - два метри; залишати хворих дітей повинні вдома (не відвідувати дошкільні установи і школи); утримуватися від відвідин місць скупчення людей.
Якщо дитина захворіла на грип, необхідно: при перших ознаках захворювання дитину покласти у ліжко і викликати лікаря; залишити хвору дитину вдома, окрім тих випадків, коли їй потрібна термінова медична допомога; хворого необхідно розташувати в окремій кімнаті або огородити ширмою, виділити йому індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни; не допускати контакту хворого із здоровими членами сім`ї, окрім тих, хто доглядає за ним; особа, що доглядає за хворим, повинна носити двошарову марлеву пов`язку або разову маску, яку потрібно міняти кожні 4 години; після кожного контакту з хворим необхідно ретельно мити руки з милом; маска повинна бути або одноразовою, яку після зміни викинути в корзину, або багаторазовою, яку після прання необхідно ретельно прасувати гарячою праскою; проводити провітрювання приміщення декілька разів на добу; щодня робити вологе прибирання приміщень оселі; повітря в приміщеннях повинне бути достатньої вологості; мати разові носові серветки і корзину для використаних серветок в межах досяжності хворого; створити хворій дитині комфортні умови – вкрай важливим є спокій, постільний режим; якщо у дитини лихоманка, то їй необхідно дати жарознижуючі ліки (препарати парацетамолу або ібупрофену), після цього викликати лікаря; до приходу лікаря давати дитині пити багато рідини (сік, негазована вода, морс, компот тощо); не слід займатися самолікуванням – відповідне медикаментозне лікування хворому призначає тільки лікар.
При таких ознаках захворювання у дитини необхідно негайно звернутися за медичною допомогою: прискорене або утруднене дихання; синюшність навкруги рота, інших шкірних покровів; поява на тілі дитини крововиливів (навіть дуже маленьких), носової кровотечі; висока температура тіла; відмова від пиття; неможливість розбудити дитину або відсутність її реакції на звертання; надмірне збудження дитини або поява судом; поява блювоти, частого рідкого стільця; скарги на сильний головний біль; відсутність сечовипускання або сліз під час плачу. Поради МОЗ: як вберегтися від грипу
Отже, грип - це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Його симптоми схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями, але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.
Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, попереджають у МОЗ. Іноді вона може лише за 4-5 днів призвести до смерті. Також внаслідок ускладнень грипу нерідко розвивається серцева недостатність.
Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом - коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.
Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів - це, в середньому, 7 днів.
Симптоми, що вимагають лікування вдома
При появі перших симптомів грипу ви обов'язково повинні залишитися вдома - щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких із них.
Такими симптомами є: підвищена температура тіла, біль у горлі, кашель, нежить та біль у м'язах. З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря - його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.
Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.
Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації
Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою життя.
Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:
сильна блідість або посиніння обличчя, затруднення дихання, висока температура тіла, що довго не знижується, багаторазове блювання та випорожнення, порушення свідомості - надмірна сонливість чи збудженість, болі у грудній клітці, домішки крові у мокроті, падіння артеріального тиску. Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів - небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.
Інфекційний контроль: прості речі рятують життя
Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.
Навіть якщо ознак хвороби немає, уникайте скупчень людей - аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.
Користуйтеся одноразовими масками при необхідності - щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Маскою слід користуватися при догляді за інфекційним хворим чи просто спілкуванні з ним. Зверніть увагу! Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку - якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками.
Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться.
Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу - волога маска не діє.
Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках - їх потрібно одразу викидати у смітник.
Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання - як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.
Повноцінно харчуйтесь, висипайтесь, уникайте перевтоми - для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить ваші шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.
Операція "Чисті руки"
Пам'ятайте, ваші руки мають бути чистими, адже інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками.
Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому не забувайте часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.
Користуйтеся тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками - як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження.
Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і розповсюдження інфекції. Тому за відсутності одноразових серветок можна скористатися туалетним папером.
Ви захворіли...
При перших ознаках хвороби лишіться вдома - не йдіть на роботу або, якщо захворіла дитина, не ведіть її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану і не наражати оточуючих на небезпеку.
Не бігайте до лікаря з найменшого приводу - так ви ризикуєте погіршити свій стан, адже під час грипозного сезону лікарня чи поліклініка стають місцем високої вірогідності заразитися. Краще викличте лікаря додому.
Вдома хворого необхідно ізолювати - виділити окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри. Під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс, бажано за допомогою одноразових серветок, які після використання слід одразу викинути у смітник. Якщо ж ви прикрили рот руками, вимийте їх з милом чи обробіть дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.
Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами.
Вакцинація: найефективніший засіб захисту
Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.
Що лікує грип
Лікувати грип можна за допомогою препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу - лише вони здатні вплинути на вірус грипу: припинити його розмноження в організмі.
Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень.
Також у нагоді стануть препарати, що пом'якшують симптоми, - вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом nbsp; span#39;які/span/p p class=9;якшуючи симптоми - жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м'язах.
За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може виявитися достатнім для повного одужання. Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення лікаря не слід: передозування може завдати серйозної шкоди організму.
Народні засоби для пом'якшення симптомів та загальної підтримки організму - наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї - неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні. Втім, зловживати ними також не слід.
Важливо враховувати, що тимчасове пом'якшення чи відчуття відсутності симптомів не є ознакою одужання хворого: необхідно продовжувати утримання від контактів зі здоровими людьми та лікування - аж до постійної відсутності симптомів.
Дітям до 18 років та вагітним жінкам не рекомендовано вживати аспірин - подолати жар можна за допомогою парацетамолу.
Не забувайте під час грипу пити багато рідини. Їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно.
Що не лікує грип
Важливо знати, що грип не лікується за допомогою антибіотиків - вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями.
Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому.
Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.
Також грип не лікується гомеопатичними препаратами - немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу.
Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих.
Не можна покладатися і виключно на імуностимулятори та імуномодулятори - немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.
І наостанок застереження МОЗ щодо народний засобів: лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють.
Однак народні засоби можуть згодитися для пом'якшення симптомів грипу - за умов грамотного використання без зловживань.
Зображення з інформаційної кампанії профілактики грипу надані представництвом UNICEF Ukraine Як вберегтися від грипу та застуди Екслюзивні рецепти профілактики затуди та грипу від Наталії Земної (Зубицької) - народного цілителя, фітотерапевта з тридцяти річним стажем, академіка Української екологічної академії, президента Українського товариства природного лікування ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА Мала радість спілкуватися та працювати з народною цілителькою, фітотерапевтом і травницею Наталією Земною (Зубицькою). Звичайно поцікавилася у неї про методи профілактики застуди і грипу у дітей. Рецепти підходять і дітям і дорослим, тож знати їх буде корисно усім. Автор сайту "Левко": Ганна Шевченко
1. По хаті (крізь по кутках) потрібно розставити блюдця з посіченою ріпчастою цибулею. Її дія проста - вбиває мікроби та віруси в квартирі чи будинку.
2. Від запалення горла допоможе зварена тепла манна крупа. Їсти маленькими ложечками, повільно проковтуючи. Також можна покласти сиру манку на сковорідку, підігріти (не дай боже, щоб не була гарячою, бо можна обпектися), покласти до хусточки, зав'язати вузликом і прикладати або до запаленого горла, або до носових пазурів, якщо є нежить.
3. Ніколи не забувайте про могутню силу часнику!!! Про часник і його лікувальну силу є згадки в Біблії. Він був відомий древнім грекам, римлянам і єгиптянам. Часник містить ефірне масло, в склад якого входить глікозид, алліїн, який, подібно до пеніциліну, може вбивати мікроорганізми. Він містить фітонциди і бактерицидні речовини, тому в народній медецині використовується, як дезінфектор. А ще часник багатий на вітамін С.
4. Перед виходом на вулицю і після повернення додому, потрібно полоскати горло та ротову порожнину розчином лимонного соку (натурального - з вичавленого лимону) з водою. Можна такий розчин закапувати і в ніс (захищає носоглотку).
5. Важливе застереження!!! Але вже від директора медової компанії "Бартнік" В. С. Паньковського - неможна пити гарячий чай із медом!!! Для організму мед перетворюється на отруту! У вулику середня температура 41 градус за Цельсієм. Якщо підвищити температуру меду більше за 45-50 градусів - його неможна вживати!!! Тож лікуйтеся медом на здоров'я, але знайте, що додавати до чаю мед можна лише коли напій кімнатної температури.
Новини5 квіт. 2024 ПРОДОВЖЕННЯ СПІВПРАЦІ  13 лют. 2024 Новини на сторінці Facebook  1 вер. 2023 З ДНЕМ ЗНАНЬ  Всі новини |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
